Євген Завезиступ родом із Дружківки, пізніше перебрався до Костянтинівки. Там і познайомився зі своєю майбутньою дружиною. На останнє завдання воїн пішов добровільно замість молодшого бійця.
Історію військового опублікувало видання
«Експрес», журналісти поспілкувалися із дружиною Євгена.
Добродушний, спокійний, чесний, дуже любив і поважав свою сім'ю — так розповідають рідні та близькі про Євгена Завезіступа. Він воював в АТО, а з перших днів повномасштабного вторгнення знову пішов боронити країну. Старший солдат загинув узимку 2023 року на Луганщині.
"Не подумайте, що божевільна, але досі чекаю дзвінка від чоловіка. Без сліз не можу дивитись, як росте наш Михайлик без тата, — каже дружина воїна Ольга Завезиступ. — З дитинства коханому подобалась армія, він вважав, що її має пройти кожен чоловік. Строкову службу Євген відбув у Криму у внутрішніх військах МВС України. Коли повернувся додому, працював у місцевій компанії, яка надавала послуги з проведення інтернет-мережі. У січні 2015-го Євгена мобілізували, він став до лав 26-ї артилерійської бригади Сухопутних військ ЗСУ. Потім воював у складі 148-ї окремої артилерійської бригади десантно-штурмових військ ЗСУ, у 58-й окремій мотопіхотній бригаді. Пройшов усі “гарячі” точки на Донеччині й завжди наголошував, що понад усе мріє відвоювати окупований Крим, де колись служив. А ще Євген просив у разі загибелі розвіяти його прах над Чорним морем. Та коли все ж вийде повернутись з війни живим, то казав, що обов’язково купить нам будиночок на узбережжі".
За словами співрозмовниці, з майбутнім чоловіком вони познайомились у Костянтинівці, куди він переїхав з рідної Дружківки. Почуття спалахнули відразу, пара стала жити разом. У червні 2020-го молодята одружились, а згодом у них народився син Михасик.
"Ви би бачили, як чоловік радів синочкові, який дуже схожий на татуся. Коли приходив у відпустку, то не відходив від дитини. Казав, що ми — сенс його життя, — додає Ольга. — Напередодні великої війни у коханого саме завершився контракт із ЗСУ. Але вже 25 лютого він пішов добровольцем захищати країну. Євген чотири рази був поранений, брав участь у боях за Сіверськ, Святогірськ, Лисичанськ. Був одним із тих, хто знищував російських окупантів у “шервудських лісах” на околицях Кремінної. У розмовах чоловік завжди наголошував, що йому не страшно воювати".
Незадовго до загибелі Євген із коханою придбали квартиру в Горішніх Плавнях на Полтавщині. Залишалися тижні до переїзду, але пожити у власному гніздечку їм так і не судилось.
"Євген загинув під час виконання бойового завдання 30 грудня 2023 року поблизу села Білогорівка. Вони із побратимом перебували в окопі, коли стався приліт. У чоловіка (і його побратима теж) не було шансів вижити. Коханий не повинен був опинитися у цьому окопі, він пішов на ту позицію замість іншого 21-річного воїна зі словами: “Йому ще жити потрібно, а в мене бойовий досвід”. Тіло Євгена ми кремували, а урна з прахом завжди зі мною. Коли звільнять Крим, обов’язково виконаю волю чоловіка — розвію його прах над Чорним морем", — зауважує дружина воїна.
Рідні зареєстрували петицію до президента з проханням надати посмертно старшому солдатові Євгену Завезиступу звання Героя України. Підписати її можна за посиланням нижче:
Петиція про надання звання Героя України старшому солдату Євгену Завезиступу
Прочитати історію Євгена можна також на сайті меморіалу Костянтинівської громади.
