Коаліція правозахисних організацій звернулася до президента з проханням ветувати закон №4775-ІХ, ухвалений Верховною Радою 10 лютого 2026 року. Документ регулює питання обов’язкової евакуації, розміщення та забезпечення населення на територіях бойових дій, а також вносить зміни до низки законодавчих актів.
Про це повідомляє правозахисний центр ZMINA.
Закон передбачає зміни до Сімейного кодексу, Кодексу цивільного захисту, законів «Про охорону дитинства» та «Про правовий режим воєнного стану». Водночас правозахисники наголошують: попри необхідність врегулювання процесу евакуації під час війни, окремі положення чинної редакції можуть створювати ризики порушення прав людини та норм міжнародного гуманітарного права.
Питання примусової евакуації дітей
Документ дозволяє військовим адміністраціям ухвалювати рішення про примусову евакуацію дітей за поданням військового командування. Якщо батьки відмовляються супроводжувати дитину, її можуть евакуювати без них і відібрати без позбавлення батьківських прав. Якщо протягом шести місяців батьки не звернуться із заявою про повернення дитини, орган опіки має ініціювати позов про позбавлення їх батьківських прав.
У коаліції вважають, що така модель може суперечити принципу збереження сімейної єдності та непропорційно втручатися у сімейне життя. Окреме занепокоєння викликає доповнення підстав для позбавлення батьківських прав формулюванням про «ухилення від забезпечення безпечних умов життя дитини». На думку правозахисників, ця норма може трактуватися надто широко, адже небезпека в умовах війни часто зумовлена об’єктивними обставинами.
Ризики інституалізації та застосування примусу
Правозахисники застерігають, що за відсутності достатньої кількості прийомних сімей примусова евакуація може призвести до масового влаштування дітей до інституційних закладів.
Критику також викликає можливість залучення до евакуації підрозділів Військової служби правопорядку у ЗСУ. У коаліції наголошують, що це військове формування не має повноважень щодо цивільних осіб, а його участь може суперечити принципу розрізнення цивільних і комбатантів.
Крім того, закон дозволяє застосовувати примус під час евакуації, але не визначає його меж і процедурних гарантій. Передбачене й обмеження свободи пересування на відповідних територіях, що, на думку авторів звернення, може фактично створити режим прихованої примусової евакуації без належного судового контролю.
Окремо правозахисники вказують на неузгодженість окремих змін із нормами Сімейного кодексу та закону «Про охорону дитинства», відсутність обов’язкового врахування думки дитини, можливі колізії у процедурах відібрання та позбавлення батьківських прав, а також техніко-юридичні помилки.
У коаліції підкреслюють: примусова евакуація може застосовуватися лише як крайній захід і має супроводжуватися чіткими гарантіями — забезпеченням житла, доступом до медиичної допомоги, освіти та соціальних послуг.
Правозахисні організації закликають президента повернути закон до парламенту для доопрацювання за участі експертного середовища.
