Вимушені переселенці, які зараз мешкають у приміщенні школи у селі Онопріївка на Черкащині, облаштували на пришкільній ділянці власний город. Вирощені овочі допомагають людям суттєво економити сімейний бюджет у зимовий період та рятують від вимушеного неробства.
Історію переселенців
публікує Суспільне. Черкаси.
Як розповіла завідувачка освітньої установи Людмила Приліпко, зараз у шкільному шелтері проживає 49 евакуйованих громадян. Свої міні-городи на пришкільній землі безкоштовно облаштували п'ять сімей.
Переселенка з Бахмутського району Оксана Танцюра зізнається, що виходить працювати на грядки у кожний свій вихідний. На Донеччині її сім'я мала велике господарство — 13 соток городу, корови, свині та кролики.
«Ми в основному на роботі, а як вихідний день, то чимось треба займатися. Це ж не те, що сіли, ноги задерли і лежимо, нічого не робимо. Це все наше, ми ж їсти хочемо теж. Та й овочі зараз дорогі», — ділиться Оксана.
Аналогічне рішення ухвалила і родина Курбатових, яка евакуювалася з Курахового. Руслан Курбатов розповів, що вдома у них були свій приватний будинок та дача. Опинившись у евакуації, його дружина попросила у керівництва притулку виділити їм невелику ділянку землі. Тепер сім'я вирощує тут весь звичний для себе набір продуктів: картопля, помідори, огірки та капусту.
Квітник як ліки від депресії
Крім овочевих грядок, переселенці активно облаштовують територію шелтера. Переселенка з Покровська Тетяна Хижняк, яка проживає в оноприївському притулку з вересня 2024 року, самотужки розбила біля школи велику клумбу. Вона засадила її хризантемами, чорнобривцями, петуніями, ліліями та м'ятою.
Для Тетяни, яка все життя прожила у місті, адаптація до сільських умов дається непросто, а робота з квітами допомагає відволіктися від важких думок. Повертатися жінці нікуди — її будинок у Покровську повністю зруйнований російськими обстрілами.
«Вдома любила цим займатися, а сидіти цілий день у кімнаті — це не вихід, треба щось робити. Ось ми й займаємося: то в школі чимось допомагаємо, то шпалери клеїли, то підфарбувати щось, то ось клумбу, щоби якось трохи себе відволікати», — розповідає переселенка.
Людмила Приліпко зазначає, що городництвом займаються в основному ті, хто молодший або має стабільну роботу. Більшість жителів притулку складають пенсіонери та люди з інвалідністю, яким важка фізична праця вже не під силу.
Тим не менш, кожен у міру можливостей намагається долучатися до життя громади: люди похилого віку і ті, хто не може працювати в полі, допомагають з дрібним ремонтом усередині школи, доглядають клумби, косять траву і прибирають територію, підтримуючи порядок у своєму новому спільному будинку.
Раніше повідомлялося, що 19 сімей із Маріуполя отримали соціальні квартири у Чернівцях.
