Михайло з Костянтинівки навесні разом з сім'єю приїхав до Львова. Він розповів, як живеться вдалині від дому.
"На початку квітня я з родиною приїхав у Львів до родичів і одразу почав волонтерити на залізничному вокзалі. Спочатку у волонтерській організації від Червоного хреста «Титани», а через два місяці, після припинення їхньої роботи, перейшов у волонтерську організацію «Волонтерська сотня», де працював до закриття цього проекту. У складі цих волонтерських організацій було багато людей, які, як і я, приїхали у Львів з різних куточків України (переважно зі Сходу та Півдня) і хотіли хоч чимось допомогти. Тим, що їм під силу. Ці волонтерські організації займалися допомогою людям, які приїхали у Львів, вирішуючи безліч питань з розміщенням переселенців, з отриманням гуманітарної допомоги, з харчуванням, з подальшим перебуванням, чи з перетином кордону (хто мав на це право), підбором варіантів для проживання в країнах Європи.
Роботи було багато. Усім намагалися допомогти у розв'язанні цих питань. Ніхто, із тих хто потребував допомоги, не залишався поза нашою увагою. Були окремі дуже важкі випадки, коли викликами швидку допомогу з Польщі для евакуації інвалідів.
На залізничному вокзалі було декілька волонтерських центрів, які безкоштовно годували (перші, другі блюда і напій (чай, кава). З початку усіх охочих, а згодом по прописці, бо були місцеві пенсіонери, які приходили харчуватися.
Зі свого досвіду можу сказати, що ніхто не залишився голодним, чи без притулку.
Вражало скільки людей їхало зі своїми домашніми улюбленцями у невідому подорож. Земляки прямували за кордон на безплатних двоярусних автобусах. Вони, як правило, потрапляли до великих волонтерських центрів у Польщі, де їм надавали першу допомогу і влаштовували на проживання, чи направляли (за їхнім бажанням) в інші країни Європи. Умови перетину кордону часто змінювалися, тому потрібно було, як кажуть, «тримати руку на пульсі».
З початку травня потік переселенців почав зменшуватися. Люди почали повертатися до дому в Київську, Полтавську, Дніпропетровську та інші області, які були звільнені, або туди, де було більш менш спокійно. Тому волонтерський проект «Титани» був закритий. Така доля надалі чекала і на «Волонтерську сотню», коли потік людей у західному напрямку значно скоротився. За свою роботу у «Волонтерській сотні» отримав грамоту – подяку за активну роботу.
Львів сподобався з першого погляду. Люди добрі, чуйні, відкриті. Нікого не залишають на одинці з проблемами, які неодмінно виникають у переселенців. Немає ворожого ставлення до тих, хто не володіє мовою, але є щирі побажання, щоб її вивчили, бо українська є мова нашої держави.
Перші враження від Львова залишилися у вірші:
У Львові
Я дякую Богу за ранок весняний,
За тишу навколо, за сяйво церков.
Тут скрізь відчувається щира любов
І кожна людина для інших гість званий,
Хоча виявляється зовсім незнаний,
Та знайдеться тема для дружніх розмов.
Я дякую Богу за ранок весняний,
За тишу навколо, за сяйво церков.
Не бачив нікого, хто був би тут гнаний,
Коли до людей він із миром прийшов.
Не треба ще вигадок, передумов,
Коли почуття, мов струмочок срібляний.
Я дякую Богу за ранок весняний.
Після закриття волонтерських проектів продовжив працювати над власними проектами, брати участь у літературних і мистецьких заходах та донатити на ЗСУ. Кожний день починається і закінчується новинами.
Під час перебування у Львові знайомлюсь з цим прекрасним містом, його історією, архітектурою, музеями (на жаль частина з них зачинена на час війни), культовими спорудами (такої кількості та різноманітності в одному місті не зустрічав раніше ніде, хоча мандрував багато), кількістю щирих вірян. Викликає повагу шанування образу Божої матері дітьми та дорослими.
Коли йду центром Львова, бачу і чую земляків, які знайшли собі відносно спокійний прихісток у славному місті Львів. У Львові є два земляцтва переселенців зі Сходу. В одне входять мешканці Маріуполя, в інше, яке заснував та очолив Романько Валерій Іванович - член Національних спілок письменників та краєзнавців України, керівник обласного осередку краєзнавців Донеччини, влилися переселенці із Бахмута, Костянтинівки, Краматорська, Святогірська, Слов’янська. Земляцтво затоваришувало з Тетяною Пилипець - директоркою обласної бібліотеки для юнацтва імені Романа Іванчука, активною волонтеркою і почало проводити там різні літературні та мистецькі заходи.
Один із заходів, на якому я був присутній, був присвячений презентації книги з промовистою назвою «Я так люблю життя» літераторки з Донеччини «Ольги Донеччанки». Вона на цьогорічному Всеукраїнському літературному конкурсі імені Леся Мартовича (Львів) зайняла перше місце.
Земляки з Маріуполя відкрили у Львові центр переселенців «Я Маріуполь» і надають різні види послуг та допомоги переселенцям з Маріуполя. Домовились із представниками Франції про виділення коштів на ремонт гуртожитку для подальшого заселення маріупольцями.
Культурне життя у Львові, навіть під час війни, насичене та різноманітне. Тут кожний може знайти собі щось до душі. Багато митців приїздить сюди, щоб поділитися своєю творчістю з колегами та шанувальниками ще й задонатити на ЗСУ.
В центрі ЦБС для дітей м. Львова завдяки Олені Ігнатовій зустрівся з відомим поетом із Бучі Михайлом Невідомським, який перебував у своєму рідному місті під час окупації. Він відверто поділився своїми враженнями від окупації у чудових віршах.
В бібліотеці на вулиці Старознесенський взяв участь у презентації книги «Протуберанці душі» відомої львівської правозахисниці, поетеси Наталії Крісман. ЇЇ вірші лунали на народних віче та майдані в Києві під час революції Гідності, пісні на фестивалях «Пісні, народжені в АТО — Пісні, народжені війною». Незабутні враження від зустрічі з талановитою людиною, патріотом України.
Побував на зустрічі з відомим поетом Юрієм Іздриком, яка організована в рамках проєкту «Місяць авторських читань у Львові». Ця зустріч відбулася в театрі Лесі Українки. Півтори години з талановитою людиною пролетіли непомітно. Приємно вразила кількість шанувальників його таланту, особливо молоді. В рамках цього проекту відбулися зустрічі з Лауреатом Шевченківської премії Тарасом Прохасько та керівником РЕН-клубу Галиною Крук.
Прийняв участь у заході, який присвячений 300 річчю Г. Сковороди. Цей захід проводила волонтерська організація «Новий Акрополь -Львів», частина її членів є переселенцями з Харкова. Разом відправили листи підтримки з моїми віршами нашим воїнам на передову.
Відвідав фотовиставку, присвячену подіям на Майдані в 2013 році в Києві.
Передав свої світлини з фотовиставки «Обличчя Майдану», які свого часу демонстрував в Костянтинівському краєзнавчому музеї, Донецькому обласному художньому музеї (м. Дружківка), Донецькому краєзнавчому музеї (м. Краматорськ), до львівського музею Гідності.
Запланували разом з обласною бібліотекою для юнацтва імені Романа Іванчука на весну мою фотовиставку-продаж. Всі зібрані кошти підуть на допомогу ЗСУ.
Життя насичене, але дуже хочеться, щоб скоріше закінчилась ця кривава війна, щоб можна було повернутися додому в рідний Донбас і почати відновлення мирного життя країни – сучасної України!"
Коментарі