Поки Сили оборони зараз виборюють для себе те саме вікно можливостей завдяки мідлстрайкам та ударам у глибині Росії, ситуація на лінії бойового зіткнення загалом залишається без суттєвих змін,
пише УП.
«Я не знаю, де ми перехопили ініціативу, просто на деяких напрямках минула хвиля пі*арської активності, але згодом вона повернеться. На Слов’янському напрямку російський наступ не зупиняється після падіння Сіверська. Костянтинівку утримують вкрай виснажені бригади — усе, що вдається, то це дронщиками ганяти пі*арів, ото і все», — розповів виданню офіцер одного з корпусів, що діє на Донеччині.
За даними видання, на Краматорському та Слов’янському напрямках із квітня по червень Сили оборони відповідали на штурми росіян, а не ініціювали їх самостійно. При цьому кількість ворожих штурмів лише зростала.
«Ми ведемо активну оборону з елементами контрнаступальних дій, але не перехопили ініціативу. Травень був місяцем нарощування тиску противником, а початок червня — його реалізацією. Ворог визначає, де, коли і якими силами атакувати», — зазначає співрозмовник УП на Краматорському та Слов’янському напрямках.
Сили оборони з різною інтенсивністю наступають на Олександрівському та Лиманському напрямках, на всіх інших — від Сумщини до Херсонщини — перебувають в обороні, місцями контратакують.
Зараз найгарячішими напрямками є Слов’янський, Костянтинівський, Покровський (точніше, вже Добропільський). Попри заяви РФ, за даними видання, оточення Костянтинівки немає, а українські військові впевнені в утриманні контролю над містом. Однак ситуація залишається вкрай складною через тактику росіян, які просочуються через стики між позиціями ослаблених бригад у міську забудову з боку Іллінівки, Новодмитрівки та Ступочок. Усередині міста окупанти переодягаються в цивільний одяг, використовують трофейні рації та ведуть активну розвідку з єдиною ключовою метою — виявити й знищити позиції українських пілотів БпЛА, без яких піхота втрачає «очі». При цьому співрозмовники зазначають, що Сили оборони фактично повторюють минулі помилки оборони Покровська, коли противник замість масштабних лобових штурмів робив ставку на інфільтрацію малих груп, планомірне вибивання дронщиків і подальше закріплення в міській забудові.
У Костянтинівці, як зазначає в розмові з УП один з офіцерів 19-го корпусу, необхідно перекрити точки інфільтрації противника та провести масштабну зачистку. Для цього потрібні свіжі сили.
Коротке вікно можливостей
В УП зазначають, що повноцінно реалізувати вікно можливостей заважає низка факторів:
- Брак нових людей, виснаження «старих».
- Величезний дефіцит НРК та черга на їх виготовлення у виробників.
- Розростання кілзони та перебування людей на позиціях по 100–200 днів (наказ Сирського про виведення піхоти після 60 днів перебування, якщо й почав працювати, то далеко не скрізь).
- Незмінна кількість логістичних шляхів і відсутність створення альтернативних.
- Перебування на керівних посадах людей з неадаптивним типом мислення та боязню доповідати нагору про реальну обстановку.
- Збільшення кількості заброньованих і низька «якість» нових мобілізованих.
«І з усім цим, зокрема з питанням мобілізації та поверненням із СЗЧ, не може впоратися одне лише Міністерство оборони. Головнокомандувач, Генштаб, президент, парламент, уряд — усі мають спрямувати свої зусилля на те, щоб не програти. Щоб не втратити ще одне, справді доволі коротке, вікно можливостей», — підсумували в УП.
