Безпека суспільства — це найголовніша мета впровадження пробації в Україні

Система покарань, не пов’язана із позбавленням волі, існувала в нашій країні й раніше. Є покарання пов’язані із забороною займати певні посади і займатися певною діяльністю, є покарання у вигляді громадських робіт, які полягають у відпрацюванні безоплатних робіт на об’єктах, визначених органами місцевого самоврядування. Ці види покарання існували і до того, як була впроваджена пробація в Україні. Але в усьому світі існував інший підхід до альтернативних покарань. Альтернативне покарання — це лише частина системи пробації. Людина при цьому не потрапляла в місця позбавлення волі: її залишали у соціумі та виносили їй вирок.
Відповідно до Закону України “Про пробацію” передбачено три види пробації:
досудова пробація — забезпечення суду інформацією, що характеризує особу, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення, з метою врахування обставин її життя для прийняття судом справедливого рішення про міру його відповідальності (складення досудової доповіді);
наглядова пробація — здійснення наглядових та соціально-виховних заходів: надання психологічної, консультативної та інших видів допомоги, сприяння працевлаштуванню, залучення на навчання, участь у виховних заходах та соціально-корисній діяльності, проведення індивідуально-профілактичної роботи відносно особи, до якої застосовується пробація;
пенітенціарна пробація — це допомога особі, яка готується до звільнення з місць позбавлення волі у трудовому та побутовому влаштуванні за обраним нею місцем проживання, госпіталізація до закладів охорони здоров’я та сприяння в адаптації до життя у суспільстві.
У нас в країні вже впроваджена досудова доповідь, яка відноситься до досудової пробації. Відтепер пробація починає діяти з моменту отримання судом матеріалів про злочин для розгляду. Досудова доповідь — це певний документ, який повинен складати працівник служби пробації у співпраці з обвинуваченими та подавати його в суд для винесення справедливого вироку. Вона складається на підставі оцінки ризику вчинення повторного правопорушення особою. У всьому світі, де працює служба пробації, є науково-визначені сфери життєдіяльності, які мають найбільший вплив на ймовірність вчинення повторного правопорушення. Це сфера життєдіяльності (освіта, місце проживання, відносини в сім’ї, з друзями тощо), сфера особистісних характеристик, сфера залежностей. Вчені визначили, що ці сфери можуть не мати прямого зв’язку із злочином, але якщо в цих сферах є проблеми, то є велика ймовірність того, що людина вчинить з тих чи інших причин правопорушення. Так, працівник пробації робить оцінку цієї ситуації, визначає ці сфери, визначає ризик, іншими словами — ймовірність скоєння повторного правопорушення. Він бачить, чи є в цих сферах проблеми, та визначає, які саме ці проблеми.
Працівники пробації — це особлива категорія персоналу кримінальної юстиції. Вони можуть мати різну освіту, тому, щоб було зрозуміло, у світі їх називають соціальними юристами. Вони не юристи лише за освітою, натомість ці люди мають глибокі знання у сфері соціальної роботи. З іншого боку, це не соціальні працівники, так як вони повинні мати знання у сфері юриспруденції.
Також однією з ознак, про яку часто згадують, коли говорять про пробацію, є пробаційні програми. Пробаційні програми — це спеціальні програми соціально-психологічного або психокорекційного спрямування, які зобов’язує пройти суд для того, щоб людина змінила свою поведінку, своє відношення до оточуючих, свій внутрішній світ. В інших країнах світу лікувальним підходом вже давно вважається не тільки обов’язкове проходження лікувальних програм, пов’язаних із залежностями від алкоголю та наркотиків, а й програм, спрямованих на зміну внутрішнього світу людини, що має суттєвий вплив на її поведінку. Дані програми почнуть діяти з 1 січня 2018 року після затвердження їх у визначеному законодавством порядку.
Наступним етапом є наглядова пробація, яка передбачає пробаційний нагляд та роботу із засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, яка полягає в проведення оцінки та складенні плану виховної роботи. Це вже впроваджено і починає працювати. Наразі відпрацьовуються форми і методи моніторингу якості виконання цих заходів.
Держава витрачає кошти для того, щоб утримувати за гратами людей, які на сьогоднішній день не мають ніяких обов’язків. Така людина може просто нічого не робити, а громадяни зі своїх податків будуть сплачувати за те, щоб його там утримували. Якщо порівняти вартість утримування в установах виконання покарань і вартість утримування при застосуванні пробації, то в європейських країнах це 1 до 10, а в Україні — 1 до 20. Тобто, якщо в нашій державі витрачається 1000 грн у квартал на того, хто відбуває покарання, альтернативне позбавленню волі, то в місцях позбавлення волі — 20000 грн у квартал, а можливо й більше. Виникає питання: чи є сенс витрачати гроші для того, щоб не використати можливість виправити особу без цього? Пробація із засудженим йде поруч до того моменту, аж поки він не вирішить свої проблеми та поки не виправиться.
Окремим напрямком в пробації є система роботи з неповнолітніми. Вона йде на крок вперед, тому що розпочато разом з канадськими партнерами за сприянням Міністерства юстиції ще до реформи пенітенціарної системи впровадження пробації щодо неповнолітніх. Саме тому по неповнолітнім на сьогоднішній день є фактично весь інструментарій, необхідний для роботи, та всі методики.
Окрім цього, розпочато створення ювенальної пробації, в яких працівники пробації працюють з неповнолітніми. Тобто, крім інструментарію, що надали для працівників, навчальних програм, по яких вже 2 роки навчаються діти в конфлікті з законом, канадські партнери створили ще й умови, в яких ці інструменти працюють. 98% неповнолітніх пройшли програми на базі цих центрів та в подальшому не вчинили повторних злочинів. До 2% відносяться неповнолітні, які до моменту завершення пробації не досягли позитивного результату в проходженні програм.
Основними завданнями центрів є своєчасне надання послуг комплексної допомоги (психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, інформаційних та юридичних послуг тощо), що сприятиме зниженню рівня рецидиву злочинів та якнайшвидшому поверненню неповнолітніх до соціально-прийнятних умов життєдіяльності на благо держави та громади.
Отже, пробація не є абсолютно новим революційним шляхом, це більш цивілізований шлях, який довів свою ефективність в усьому світі саме з точки зору безпеки суспільства та попередження вчинення повторних правопорушень особами, які вже їх вчиняли. Забезпечується в такий спосіб і безпека громади.
Виконання завдань пробації відповідно до повноважень, визначених Законом України «Про пробацію» та іншими законами України, здійснює персонал Костянтинівського міськрайонного відділу з питань пробації, який знаходиться за адресою: м.Костянтинівка, проспект Ломоносова, 101-а. Режим роботи відділу з питань пробації: понеділок-четвер – з 9.00 до 18.00 год., п’ятниця – з 9.00 до 17.00 год., перерва – з 13.00 до 13.48 год, вихідні дні – субота та неділя.