Багато років читачі «Знамя Індустрії» із задоволенням читали матеріали у рубриці «Наші довгожителі». В них журналісти ZI розповідали про складні долі людей старше 90 років. Не часто, але писали і про тих, хто вже відзначив 100-річний ювілей.
Є довгожителі і на Черкащині. Вчора, 26 липня, 100 років виповнилося мешканці села Вербувата Уманського району Ользі Лагуткіній. З ранку Ольгу Лук'янівну урочисто та з подарунками привітали представники старостату та хор агрофірми «Базіс».
А потім за великим столом у затишному дворі зібралися сусіди та родичі. Привітати бабусю приїхали племінниці, онуки, правнуки та праправнук, а донька Тетяна з нею постійно поряд.
Ольга Лук'янівна, як і інші люди її покоління, пережила багато у своєму житті. Дівчинка росла в багатодітній сім'ї, тож до праці була привчена з дитинства.
Під час Другої світової війни, закінчивши спеціальні курси, 16-річна дівчина сіла за кермо трактора замість тракториста, який пішов на фронт. Чотири роки Ольга допомагала прибирати врожай і лише 1946 року, коли повернувся з фронту її батько, перейшла працювати секретарем сільської ради.
А згодом і до самої пенсії працювала на цукровому заводі в сусідньому селі. Зустрівши кохану людину, вийшла заміж, народила двох синів та доньку.
Цього дня нарядна та усміхнена Ольга Лук'янівна сиділа на чолі столу та слухала теплі слова привітань. Їй бажали здоров'я, благополуччя та, звичайно, миру. А вона читала на згадку вірші, жодного разу не збившись із рими.
Секрет її довголіття полягає в оптимізмі, працьовитості, увазі онуків та постійній турботі доньки. Проводжаючи гостей, іменинниця казала: «Все буде добре».
Такі прості слова, а скільки дають надії! Особливо тим, чиї діти та чоловіки сьогодні захищають Україну. І тим, хто втративши все у своїх рідних містах, намагаються влаштувати своє життя на новому місці.
Тетяна Тихонова, журналіст
