Окупація Соледара навесні 2022 року призвела до руйнування «Артемсолі», яка покривала майже 90% потреб країни. Втрата гіганта з потужністю 7 млн тонн на рік стала викликом як для харчової промисловості, так і для дорожніх служб.
«Усередині країни найбільшу частку споживання займала технічна протиожеледна сіль для доріг. Решту ділили харчовий сегмент та промислове виробництво», — розповів
РБК-Україна директор із розвитку "Геологічної інвестиційної групи" Дмитро Кащук.
Нові гравці ринку
1. Тереблянське родовище (Закарпаття)
Має величезні запаси високоякісної кам'яної солі. ТОВ "Катіон Інвест" активно будує шахту, проте розвиток стримували корпоративні конфлікти.
«У листопаді 2025 року нас намагалися рейдерськи захопити. Незаконно змінили директора... Мене поновили на посаді через антирейдерську комісію Мін'юсту», — відзначив директор "Катіон Інвест" Сергій Кондратьєв.
Незважаючи на суперечки, підприємство відновило видобуток. Експерти наголошують на ефективності цієї солі: «Тереблянська сіль має плавильну здатність 16 — один кілограм розплавляє 16 кілограмів льоду. Для порівняння, єгипетська сіль має цей показник близько 5».
2. Чорноморський солезавод (Одеська область)
Підприємство працює на імпортній сировині, але планує освоювати ресурси Куяльницького лиману.
«З середини травня ми почали випускати продукцію на основній лінії... Можна сказати, що всі потужності підприємства вже запущені», — зазначає СЕО компанії Віталій Руденко. Завод уже залучає до роботи спеціалістів втраченої "Артемсолі".
3. Дрогобицька солеварня
Найстаріше підприємство, що працює з XIV ст. Хоча обсяги виробництва зросли втричі (до 723 тонн 2025 року), це залишається крафтовим виробництвом для локальних потреб.
Ціна імпортозалежності
Після 2022 року Україна різко наростила імпорт із Туреччини, Єгипту, Румунії та Польщі. У 2025 році було ввезено понад 415 тис. тонн солі на 49,6 млн доларів.
«У самому початку, коли "Артемсіль" справді втратили, йшлося навіть не стільки про ціну, скільки про фізичну наявність солі... Але це був досить короткий період», — пояснив президент "Всеукраїнської асоціації пекарів" Олександр Тараненко.
У великих торгових мережах зазначають: вітчизняний продукт поки що дорожчий за імпортний, а потужностей українських підприємств вистачає лише на покриття малої частини потреб.
Перспективи
Повне самозабезпечення сіллю є реальним у перспективі 3-5 років, якщо Тереблянське родовище вийде на повну потужність. На думку експертів, ринок трансформується: замість одного монополіста Україну забезпечать кілька регіональних виробників.
«Сіль у нас буквально лежить під ногами — питання лише у тому, хто і коли її підніме», — резюмує Дмитро Кащук.
