На окупованих територіях Донецької та Луганської областей російська влада фактично заперечує існування українського народу, проводячи політику, яку дослідники називають «гібридним етноцидом». У новій ідеологічній концепції агресора для українців не знайшлося місця навіть як один із народів Росії, через що на місці української нації в російській риториці утворилася ідеологічна «діра».
Видання
Донбас Реалії (проект Радіо Свобода) показало, як виглядає ця політика.
Кремль проголосив 2026 «роком народів Росії». У навчальних закладах проводяться заходи, де демонструються культури різних етносів, таких як чеченці, буряти, греки, вірмени чи роми, проте ніяк не згадується приналежність самих місцевих жителів до українського народу. В результаті діти та студенти на цих святах опиняються «невідомо ким», примусово асимілюючись у «русских». Примітно, що навіть штучний концепт «народу Донбасу», який активно просувався Росією у 2014 році, сьогодні виявився повністю забутим та не використовується.
Народів багато, але цей відсутній
Путін оголосив 2026 рік роком «єдності народів Росії» нібито для зміцнення дружби, взаєморозуміння, миру та злагоди між народами багатонаціональної країни. З цієї нагоди під час промови Путіна представників молоді Луганщини зібрали перед телеекраном та одягли у російському стилі.
Тепер більшість культурних подій у регіоні присвячено ініціативі глави РФ. У Донецьку відкрили Дім народів Росії, у російських народних костюмах висаджували горобину на «Алеї дружби», студенти коледжу ресторанного сервісу вбиралися в кокошники і косоворотки готували «бліни».
Окупаційні адміністрації оголосили плани в рамках року «єдності народів Росії»: у Донецькій області проведуть 158 масштабних заходів, у Луганській — 60.
У бібліотеці окупованої Голубівки Луганської області розповідали дітям про казки татар, якутів та чеченців. Мешканці окупованих територій писали диктант про «єдність народів країни», складеному з цитат виступів Путіна.
Навіть у тих випадках, коли використовуються елементи української культури, вони втрачають свою національну прив'язку. На окупованих територіях проводяться заходи, такі як писанка чи обрядові веснянки, проте атрибути не пов'язуються з українським народом. Навіть випадки використання українського традиційного одягу відбуваються без згадки про приналежність до українців, перетворюючи ці символи на нічийні.
Окупанти визнають наявність інших корінних етносів, таких як приазовські греки, залучаючи їх до пропаганди, проте українців ігнорують навіть у такому контексті, просто не використовуючи слова для їхнього визначення.
Може здатися, що окупанти залишають на місці українців порожнє місце, проте насправді йдеться про заміну національності, пояснюють дослідники. І у деяких районах цей процес відбувається різко.
«Після 2022 року українці зникають як етнос на території Донбасу. Є група азербайджанців, вірмени, хтось інший, а українці зникають та стають росіянами», – констатує директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
Концепт «Народ Донбасу» створювався, щоб імітувати волевиявлення людей на захоплених частинах Донбасу та легітимізувати вторгнення Росії до регіонів, пояснює він.
«Жодної необхідності відокремлювати окремий "донбаський народ" у російської пропаганди більше немає, – каже він. – Це залишається як частина історії 2014-2022 років. Тоді він нібито існував, а потім усі дружно влилися на "референдумі" у російський народ. І на цьому ставиться крапка».
Біловодський феномен
Північ Луганської області належить до історичного регіону Слобожанщина, багато в чому україномовного. За переписом 2001 року, лише 12,5% населення називали себе росіянами, тоді як більшість населення (85,9%) ідентифікувалися як українці.
Народний ансамбль «Степівчанка» Біловодського будинку культури тепер у костюмах, стилізованих під сарафани, проводжає призовників на термінову службу до армії РФ. До 2022 року колектив співав українською.
У репертуарі народного вокального ансамблю «Козаченьки», який раніше співав українські народні пісні, наразі звучать слова: «Нас миллионы русских, за нами вся Россия».
До повномасштабного вторгнення «Козаченьки» виступали у козацьких костюмах, зараз — або у цивільному, або у штанах з лампасами та папахах. Співають переважно російські народні та радянські пісні.
Народний вокальний ансамбль «Козаченьки» із Біловодська у вересні 2025 року
Українські костюми наразі не використовує і народний ансамбль бандуристів Біловодського районного Будинку культури. Нові цивільні сукні для виступів їм надіслали із Новосибірська. Бандури нікуди не поділися, але пісні тепер російські.
Народний ансамбль бандуристів з Біловодська в концертних сукнях, які пошили колективу в російському Новосибірську
Краєзнавчі музеї, окрім експозицій про природу, переважно перетворені на виставки, присвячені імперському минулому Росії, радянському періоду історії Донеччини та Луганщини, Другій світовій війні та «героям СВО». Речі та одяг, що зустрічаються в експозиціях, наприклад у Біловодську, називають «місцевими», «нашими» чи «народними», не вказуючи приналежності до народу.
Росія значно вкладається у все це фінансово, каже завідувач кафедри історії та археології Луганського національного університету Олександр Набока.
«Працює потужна система, яка, зокрема, вміє працювати з масами, вихоплювати ті ідеї, популяризація яких потрібна. І все це на грошах, грошах, грошах. Вони розуміють значення інформаційної війни», – пояснює він.
Росія ще системно розмиває місцеве населення окупованих територій, сприяючи переїзду на нові території представників із різних російських регіонів.
«Як бачимо, вони діяли ефективно і сформували якусь частину людей, яка із задоволенням скинула маску українськості. Мотивуючи це тим, що вони розчарувалися в українській ідеї, що, як виявилось, це "бандерівська" чи якась інша. Тому її треба відкинути. Ці кокошники чи розписи гжеллю не мають жодного стосунку до культури. Ні профанної, ні елітарної, ні масової – у жодному разі. Насправді це перевірка місцевих людей, дітей, студентів, дорослих на те, наскільки вони готові бути лояльними до російської культури як частини дискурсу влади. Тобто, ви або упокорюєтеся і надягаєте на себе цю косоворотку, або ви чините опір і ми бачимо, що ви – людина, ворожа до російської окупації», – каже Олександр Набока.
