В Україні стартує впровадження системи фудбанкінгу — механізму, який дозволить передавати непродані, але придатні до споживання продукти соціально вразливим категоріям населення, зокрема пенсіонерам і внутрішньо переміщеним особам.
Як повідомили в Міністерстві економіки, навколишнього середовища та сільського господарства, відповідний меморандум уже підписано. Найближчими місяцями планується розробка необхідних законодавчих змін.
За словами заступника міністра економіки Тараса Висоцького, щороку в Україні утилізується до 2,5–2,7 млн тонн продовольства, значна частина якого залишається придатною до споживання. Водночас понад 12,7 млн громадян потребують гуманітарної підтримки, що робить впровадження фудбанкінгу важливим соціальним та економічним кроком.
Нова система передбачає, що виробники та торговельні мережі передаватимуть нереалізовані продукти до спеціальних продовольчих банків — некомерційних організацій. Там продукти сортуватимуть, зберігатимуть і формуватимуть продуктові набори або готові страви для подальшої безкоштовної передачі людям, які опинилися у складних життєвих обставинах.
Наразі така практика в Україні існує переважно на добровільній основі, однак держава має намір зробити її системною. Зокрема, планується ухвалити окремий закон «Про банки продовольства», а також внести зміни до податкового та екологічного законодавства. Серед ініціатив — запровадження двох типів термінів придатності, податкові стимули для бізнесу та зобов’язання для великих ритейлерів передавати непродані продукти.
Очікується, що впровадження фудбанкінгу дозволить суттєво скоротити обсяги харчових відходів і витрати на їх утилізацію, які нині сягають майже 9,6 млрд грн щороку. Крім того, система допоможе забезпечити продуктами мільйони українців, знизити навантаження на державний бюджет і посилити соціальну відповідальність бізнесу.
У Мінекономіки наголошують, що вимоги до безпечності харчових продуктів залишаться незмінними, а контроль за їх дотриманням здійснюватимуть державні органи.
Як проміжну мету розглядають спрямування на соціальні потреби до 50% нереалізованих продуктів, а в перспективі — до 80%, що відповідає європейській практиці.
