53-річний Валерій із Костянтинівки пережив серію трагедій під обстрілами. 14 березня загинула його дружина, а наступного дня згорів їхній будинок. Після цього чоловік вирушив до Дружківки пішки, постійно спостерігаючи у небі безпілотники. До 18 березня Валерій дістався евакуаційного пункту та розповів свою історію журналістам «Суспільне Донбас».
«Нас планомірно розстрілювали. Кожен будинок, кожну вулицю знищували. А дружину навіть не поховав. Так і поїхав. Вже пішов, бо жити не було де. Будинок згорів», — розповідає Валерій. Він жив у Костянтинівці із дружиною. Вони сподівалися, що бойові дії припиняться.
«Я сам із Горлівки, думав, війна закінчиться. Будинок був цілий, продуктів було багато, город, господарство. Все було гаразд. Думав, може зупиниться війна. Поки будинок був, ми ще жили».
Взимку обстріли посилилися настільки, що в районі міста, де жив чоловік, вийти на вулицю було майже неможливо. Тоді, каже, вирішили поїхати, проте чоловік отримав поранення, коли пара намагалася виїхати.
«У грудні ми намагалися поїхати, нас атакував дрон. Ми сіли на велосипеди та поїхали. І за нами атакував дрон. Їй нічого — вона попереду, а я прийняв удар. Рука сильно постраждала і нога була розірвана. Вона дотягнула мене додому. Будинок був ще цілий, і три місяці вона мене лікувала», — згадує чоловік.
Під час цієї атаки уламки влучили у рюкзак — саме він, каже Валерій, врятував йому життя.
За словами Валерія, люди продовжували жити у підвалах, а його поранення лише посилило страх у сусідів, які бояться виходити із міста: «Біло страшно виходити, бо бачили, що мене атакував дрон, і люди боялися виходити. Ті, хто залишився, — бояться».
Читайте також: «Це була дорога смерті»: сімейна пара вийшла з Костянтинівки до Дружківки, забравши з собою кота та собаку
Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу. Оперативні новини по Костянтинівці та всій Донецькій області, а також Україні
