The New York Times опублікував матеріал про українських жінок, які працюють на шахтах Донецької області, де до війни традиційно працювали чоловіки.
На одній із шахт на війну мобілізували тисячу чоловіків - п'яту частину всього колективу. Щоб їх частково замінити, на роботу набрали близько 330 жінок.
Одна з них - 21-річна дівчина на прізвище Яцина, яка ще півтора роки тому працювала нянею. Каже, її зацікавили гарна зарплата та пенсія. Але зрештою їй сподобалася і сама робота і тепер вона хоче стати електромеханіком.
На шахті "Покровська" кранівницею працює 30-річна Валентина Коротаєва, колишня продавчиня у Покровську. Вона втратила роботу, коли ракета впала поряд із магазином.
Оператором конвеєра працює колишній дитячий психолог Юлія Коба.
Шахта стала можливістю для десятків тисяч людей здобути стабільну роботу в умовах зруйнованої війною економіки. Декілька жінок сказали, що робота в шахті стала способом взяти участь у військових діях, підтримуючи українську економіку, поки чоловіки борються на фронті.
Жінки кажуть, що спочатку чоловіки-колег мали гендерні стереотипи, але згодом зрозуміли, що жінки можуть виконувати цю роботу так само добре, як і чоловіки.
Також багато українок стали водіями вантажівок чи автобусів, зварювальниками на сталеливарних заводах та складськими робітниками. Але цього все одно не вистачає, щоб покрити величезний дефіцит робочої сили через війну.
Українські роботодавці кажуть, що жінки неохоче йдуть на важкі «чоловічі» роботи, бо в країні є пропозиції й «жіночих» робіт за хороші гроші. Крім того, жінки можуть виїхати за кордон і там знайти роботу.
