Щоранку соціальний працівник Олена Зеленська йде на Центральний ринок. У блокноті список продуктів, які вона повинна купити для своїх підопічних, які самотньо проживають у Костянтинівці.
Сьогодні Олена Сергіївна обслуговує 11 осіб, усі вони громадяни похилого віку чи люди з інвалідністю. До її обов'язків входить купити продукти та ліки, допомогти прибрати в будинку чи квартирі, отримати та доставити гуманітарку.
Соцпрацівник також оформляє субсидію, отримує та привозить за необхідності безкоштовні ліки та памперси від благодійних організацій.
Зрозуміло, що пенсіонери, які самотньо проживають, чекають на неї з нетерпінням хоча б просто для того, щоб поговорити, дізнатися міські новини, побачити її доброзичливу посмішку.
Є в неї двоє підопічних, які майже зовсім не бачать, тож Олена їх супроводжує до лікарні на прийом до лікаря. А нерідко й навідує тих, хто перебуває у стаціонарі на лікуванні.
Часто доводиться соцпрацівнику організовувати і проводи в останню путь, якщо не вдається зв'язатися з родичами померлого.
У період воєнного часу співробітники терцентру допомагають за бажанням підопічних евакуюватися у безпечніші місця.
Збирають необхідні документи, шукають волонтерів для безкоштовної евакуації, хоч охочих виїхати з міста серед костянтинівців таких категорій небагато.
Так, наприклад, зараз Олена займається влаштуванням однієї зі своїх підопічних до будинку-інтернату. А для цього потрібно зібрати багато медичних та інших документів.
Після кожного обстрілу міста Олена обдзвонює всіх, і якщо потрібна допомога при пошкодженні житла, отримує та доставляє необхідні будматеріали. І, звичайно, намагається підтримати та заспокоїти людей психологічно.
Звикла вона до своїх бабусь, не чужими вони для неї стали, а вона для них тим паче. На питання, що вона вважає головним у своїй роботі, жінка відповідає так:
«На будь-якій роботі треба просто залишатися людиною, а все інше додасться».
