36 осіб із прифронтової зони мали знайти прихисток на Закарпатті в Центрі за домовленістю з Благодійним фондом «Схід SOS». Проте місцева влада тепер заважає здійсненню задуманого після того, як приміщення було відремонтовано за кошти фонду.
Із прифронтових населених пунктів Донеччини та інших областей майже щодня евакуюються люди. Вони шукають новий будинок у громадах різних областей України, зокрема на Закарпатті, де нині місцева влада почала блокувати евакуацію цивільних. Про це пише Благодійний фонд «Схід SOS».
Новим будинком для маломобільних та літніх евакуйованих людей зі сходу та півдня України мав стати центр у селі Нересниця на Закарпатті. Там благодійники домовилися з місцевою владою, що вони відремонтують стару будівлю та закуплять обладнання, а громада виділить кошти на утримання та зарплати соціальним працівникам, які допомагатимуть людям старшого віку та людям з інвалідністю.
Наразі лікарню відремонтовано, але у Нересниці вже 9 місяців відмовляються приймати маломобільних осіб, які не можуть жити без нагляду та турботи. Кажуть, що рішення не було погоджено із сільськими депутатами, яким не подобається така ініціатива, бо мають важливіші пріоритети.
"Ремонт та повна підготовка будівлі до прийому нових мешканців коштувала близько 7 мільйонів гривень, але в останній момент місцева влада відмовилася виконувати свої зобов'язання, заблокувавши процес евакуації",— відзначив координатор напряму відновлення Євген Голованевський.
Зараз у транзитному шелтері Дніпра на розселення чекають 76 осіб з Курахового, Авдіївки, Берислава та інших прифронтових населених пунктів. Приміщення в селі Нересниця було розраховано на 36 осіб із прифронтової зони, які не мають родичів і потребують стороннього догляду. За медичними показниками вони не можуть бути госпіталізовані, але жити самостійно без сторонньої допомоги їм не під силу.
"Наприклад, чоловік, який працював на будівництві у Слов'янську: під час обстрілу він упав із другого поверху та зламав шийку стегна. За кілька днів у нього стався інсульт, — розповідає Ярослав Корнієнко, координатор напряму евакуації БФ «Схід SOS». — Він був абсолютно виключений із повноцінного самостійного функціонування, потребував реабілітації, оформлення інвалідності. До нас звернулася його сусідка, щоб ми його евакуювали".
Майже півтора роки співробітники «Схід SOS» допомагали чоловікові відновити та оформити документи, взаємодіяти з медичними закладами, забезпечили місцем тимчасового проживання, бо повертатися йому вже нема куди. Але незважаючи на все, людина залишається залежною від сторонньої допомоги, непрацездатна і має інвалідність II групи, тому вимагає переміщення до установи, де вона могла б отримувати допомогу в побуті щодня. Якщо поселити його у звичайний шелтер, він не зможе впоратися самостійно.
Для розміщення таких людей має бути спеціальне місце, де вони можуть гідно перебувати та де їх будуть супроводжувати. Тих, кого евакуює «Схід SOS», вони розміщують у Дніпрі в центрі тимчасового притулку «Океан добра», де є спеціально пристосовані приміщення, ліжка, візки та каталки, а головне — люди, які надають допомогу.
"Але потім нам потрібно розмістити їх довгостроково. Тому що ми як благодійний фонд підтримуємо центр тимчасового захисту для людей з інвалідністю. Але не можемо взяти на себе зобов'язання утримувати там людину п'ять чи десять років, — пояснює Ярослав. — Це має робити держава. І тому щоб звільняти місця для тих, кого вивозять безпосередньо з небезпечної зони, нам потрібні постійні місця в геріатричних закладах".
Таких місць катастрофічно не вистачає. Дефіцит відчувається навіть у Європі, куди також перевозять маломобільних українців благодійники.
"Будувати нові будинки підтриманого проживання дуже дорого і немає дієвого механізму утримання, – каже координатор. — Тому ми вирішили, що найбільш логічно розширювати чинні установи у громадах, які зацікавлені у співпраці".
А зацікавленість громад насправді ґрунтується на кількох складових. По-перше, вони одержують певний відсоток місць у відремонтованих закладах місцевих мешканців. У людей бувають різні обставини й ніхто не застрахований від того, що йому знадобиться така послуга.
"По-друге, це робочі місця в цьому закладі — санітари, кухарі, адміністрація, бухгалтерія, — каже пан Ярослав. — І третє: війна все ж справа солідарна. Ми не для комерційних цілей або особистих справ створюємо подібні заклади. Щоб долати наслідки війни, має бути солідарність всієї країни".
Наразі конфлікт намагаються вирішити на рівні співробітництва областей. Закарпатська обласна адміністрація, яка раніше також не погодила фінансування розширеного відділення лікарні, відремонтованого коштами донорів, домовляється про співпрацю з Донецькою ОДА, щоб релокувати до Нересниці інтернатну установу для дітей з інвалідністю — із фінансовими зобов'язаннями з боку Донеччини. Але 36 евакуйованих з-під обстрілів маломобільних людей, які вже могли проживати у підготовлених для цього приміщеннях та створених саме для них умовах, так і залишаються "у повітрі".
"На жаль, за два роки система допомоги саме цій категорії не налагоджена. Шукати місце постійного проживання для кожної евакуйованої маломобільної особи працівникам благодійних організацій доводиться „вручну“, обдзвонювати різні заклади по всій Україні, звертатися до благодійників тощо. Бо державних механізмів, які б ефективно працювали, на разі, просто не існує, — каже Ярослав Корнієнко. — Але якщо зараз знов почнеться евакуація якогось більш-менш великого міста, то ці маломобільні та лежачі люди будуть просто лежати на ношах та каталках на залізничній платформі в місті Дніпро. Тому я вважаю, що створення таких будинків підтримки має бути для держави пріоритетом. І ми не маємо права розслаблятись у цьому питанні".
Наразі працівники «Схід SOS» відкрито заявляють про ситуацію, що склалася на Закарпатті, та просять дієвої допомоги не лише з конкретним випадком, а й про створення системи захисту маломобільних людей на державному рівні.
