У Костянтинівці, прифронтовому місті Донецької області, водієм спеціалізованого транспорту аварійно-рятувального загону працює Дмитро Зайцев — людина, на плечах якої лежить відповідальність за оперативну доставку рятувальників до зон бойових дій та евакуації. ДСНС публікує історію чоловіка, чиї будні — це постійний ризик, висока концентрація та готовність виїжджати туди, де інші залишають місце подій.
«Моя робота передбачає чіткість, зосередженість та відповідальність. Від того, наскільки швидко та безпечно я доставлю особовий склад на місце події, залежить ефективність подальших дій та можливість вчасно надати допомогу постраждалим», — каже Дмитро Зайцев, водій відділення спеціалізованих автомобілів автомобільної групи частини автотранспортного забезпечення АРЗ СП.
Дмитро родом із Бахмута. У лавах ДСНС він із 2016 року. Ще в дитинстві він мріяв стати рятувальником — його завжди надихала мужність людей, які приходять на допомогу в найважчих ситуаціях. Після служби в армії він без вагань пішов до Державної служби з надзвичайних ситуацій, щоб втілити мрію у реальність.
З початку повномасштабного вторгнення Дмитро залишався у рідному Бахмуті, підтримуючи близьких у важкі дні. Вже влітку 2022 року він евакуював дружину, маленьку дочку та матір до Черкас, а сам повернувся до міста, де ситуація стрімко погіршувалась.
«Коли я повернувся у місто одразу стало зрозуміло — ситуація сильно погіршилася, було вже по-справжньому гаряче. Я був водієм автоцистерни, і майже всі мої виїзди були на пожежі після обстрілів — гасили полум’я, рятували людей та розбирали завали. Було дуже небезпечно через повторні ворожі обстріли», — згадує він.
У 2023 році його підрозділ перевели з Бахмута спочатку до Часового Яру, а потім — до Костянтинівки. Незважаючи на ротацію, Дмитро продовжував виїжджати до зони бойових дій.
«Ми все одно їздили до Бахмута — там залишалися наші колеги та місцеві жителі. Ми возили дрова, гуманітарну допомогу, воду. Волонтери приїжджали до нас у Часів Яр, а ми передавали все далі. Після ракетного удару по нашій частині у Часовому Яру нас перевели до Костянтинівки, але й звідти ми продовжували гасити пожежі, розвозити гуманітарку», — розповідає рятувальник.
Один із найнебезпечніших епізодів стався навесні 2023 року в Часовому Яру.
«Ми приїхали до пункту незламності, щоб роздати воду місцевим жителям. Тільки почали розливати — розпочався артобстріл. Два вибухи пролунали поряд. Було страшно. Ми швидко видали воду, гуманітарку та поїхали. Але вже на виїзді знову потрапили під обстріл — два снаряди впали за двадцять метрів від машини. Били прицільно, мабуть, навіть стежили за нами», — каже Дмитро.
Найважча для нього історія сталася у перші місяці повномасштабної війни, коли ракета влучила у житловий будинок у Бахмуті.
«Надійшло повідомлення, що після обстрілу зруйновано весь під'їзд, де мешкали мирні жителі. Ми почали розбір завалів і знайшли матір з дитиною — вона тримала її на руках... На жаль, вони загинули. Я ніколи не забуду цієї картини...», — каже він.
У складі евакуаційної групи «Фенікс» Дмитро вивозив людей з Торецька та Часового Яру — в основному дітей та літніх людей. Він багато разів виїжджав на пожежі після перших обстрілів, коли горіла одна-дві квартири, а після повторних ударів весь будинок. Працювали без зупинки, переходячи з одного виклику на інший, не повертаючись до бази.
Справлятися із психологічним навантаженням Дмитру допомагає захоплення автомобілями. Він любить сам ремонтувати техніку, розбиратись у деталях, відновлювати те, що зламалося. Це хобі стало способом відновити душевну рівновагу.
Його дружина та семирічна донька досі перебувають у евакуації у Черкасах. Вони з тривогою та любов'ю чекають на кожне повідомлення від Дмитра. Всі відпустки він проводить з ними, цінуючи кожну хвилину поряд.
«Я мрію тільки про одне — щоб ця війна якнайшвидше закінчилася. Щоб сім'ї змогли возз'єднатись, щоб діти більше не чули вибухів, а батьки поверталися додому живими», — каже Дмитро Зайцев.
Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу за посиланням нижче. Оперативні новини по Костянтинівці та всій Донецькій області, а також Україні:
