Кілька днів тому глава Вірменської діаспори в Костянтинівці Агасі Барсегян, повертаючись зі своєї ферми, отримав важке поранення. Чоловік їхав в машині з двома працівниками, коли поруч розірвався снаряд. Постраждали всі троє. Незважаючи на травму, Агасі зміг доїхати до лікарні Костянтинівки. Зараз він знаходиться на лікуванні в Дніпрі, лікарям довелося ампутувати одну ногу, повідомляє Суспільне.
"Я завів і сам поїхав з однією ногою, так ми доїхали. Михайло взагалі свідомість втрачав по дорозі, дивом живий залишився", — згадує Агасі Барсегян.
Чоловік більше 20 років займається фермерством. Його поля знаходяться за селом Предтечіне, в декількох кілометрах від окупованої Горлівки. Каже, що урожай прибрати не вдалося, все заросло бур'яном. Російські військові неодноразово били по зерносховищу, вбили понад п'ятдесят поросят. Знищили поливальну техніку.
"Перший раз коли прилетіло, там було зерно, близько 80 тонн. Ми швиденько за тиждень цю частину, де зерно, відремонтували в поодинці. Я порахував: близько трьох мільйонів витратив на будівельні роботи. Я також овочі вирощував, і там овочевий холодильник, за площею 600 квадратних метрів, він просто звалився, дах звалився. Імпортне обладнання залишилося. Якось буду продавати. За копійки продам", - каже Агаси.
Крім фермерської діяльності, Барсегян займався і волонтерством. Допомагав жителям Донецької області і військовослужбовцям.
"Я організував на початку війни в храмі безкоштовне харчування. До сих пір до двохсот людей тричі на тиждень ми годуємо. Перший внесок був півтори тонни крупи. Я давав пшеницю, свинячий жир і овочі. Потім вирішили ще компот робити. Я у товариша попросив, він мішок цукру купив. Зараз люди приносять: хто соління, хто варення — діляться", — розповів фермер.
Чоловіка далі очікує реабілітація та протезування. Він не впевнений, що зможе повернутися до фермерської діяльності. Каже, після вибуху з'явився страх.
"Я хочу згортатися. По-перше, страх у мене зараз. Хоча, може, час пройде. До прильотів ми звикли. Наша артилерія працює, я чую, куди летить, сплю спокійно. А тепер, коли таке, я щось згадую, у мене мурашки по тілу", — говорить Агаси.
