Дієго Марадоні 55 років

Сьогодні 55 років від дня народження Дієго Армандо Марадони (1960), зірки аргентинського і світового футболу, одного з найсамобутніших і найкращих гравців свого покоління.

Марадона був капітаном збірної Аргентини з футболу (1986, 1990), виступав за команди «Севілья», «Наполі», «Барселона», «Бока Хуніорс» і «Архентінос Хуніорс»; тренував національну збірну Аргентини з футболу (2008-2010), у 2011-2012 роках був головним тренером команди «Аль-Васл» (ОАЕ). Провів 91 матч і забив 34 голи у складі збірної Аргентини. Чемпіон світу 1986 року. Віце-чемпіон світу 1990 року. Учасник чотирьох чемпіонатів світу. Чемпіон світу серед молодіжних команд 1979 року. Кращий гравець чемпіонату світу 1986 року. Футболіст року в Південній Америці 1979 і 1980 років. Чемпіон Аргентини в складі клубу «Бока Хуніорс». Дворазовий чемпіон Італії у складі клубу «Наполі». В 1999 році Марадона був визнаний кращим спортсменом XX сторіччя в Аргентині. Автор легендарного голу у ворота збірної Англії, що отримав назву «Гол сторіччя», і визнаного кращим голом в історії чемпіонатів світу; в тій же грі забив м’яч рукою, цей випадок відомий як «Рука Бога». Тоді, 22 червня 1986 року на стадіоні «Ацтека» у Мехіко аргентинці виграли в англійців чемпіонат світу з рахунком 2:1 і це був своєрідний реванш за ганебну – в сімдесят чотири дні – поразку аргентинців у Фолклендській війні (до речі, цікавий факт: аргентинців колись навчили грати в футбол саме англійці).

Декілька років тому Марадона видав автобіографію «Я – Ель-Дієго», де футболіст відверто (навіть сповідально) розповідає шокуючі подробиці про кар’єру і життя футбольного вундеркінда з нетрів Буенос-Айреса, що сягнув вершин світового футболу.

На противагу Пеле, якого можна назвати «футбольним аристократом», Марадона – втілення латиноамериканського духу – пристрасного і несамовитого. Алкоголь, наркотики, конфлікти, суди, численні любовні походеньки – традиційні супутники слави не оминули легендарного футболіста. Він віддавався цим спокусам із пристрастю, з якою грав на полі. Його висловлювання ніколи не вирізнялися політкоректністю: так, нещодавно в одному з інтерв’ю він назвав Йозефа Блаттера старим крадієм («Що може знати про футбол людина, яка ніколи не била пенальті?», – риторично запитує Марадона), а Платіні  брехуном.

Для простих аргентинців Марадона – національний герой і такий самий кумир як Евіта Перон (політична діячка, дружина диктатора Хуана Домінго Перона) і Карлос Гардель – знаменитий виконавець танго. Це традиційна «трійця» національного пантеону Аргентини. Марадона зробив футбол таким самим пристрасним, як аргентинське танго, за шаленством і легкістю якого криється математична точність і сувора дисципліна, а отже, роки навчання. Як свідчать близькі Марадоні люди, він надзвичайно сумлінно і відповідально ставився до тренувань: приходив першим і останнім залишав поле. Та й сам він не без гіркоти зізнається: «Якби не наркотики, я був би набагато кращим футболістом».